18 лютого 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд визнав вилучення з реєстру пам'яток архітектури дачного будинку Мировичів на вул. Львівській, 15.
Рішення вступило в силу.
Дякуємо за підтримку!
http://reyestr.court.gov.ua/Review/54602568
| Категорія справи : Адміністративні справи. | |
| Дата набрання законної сили: 18.02.2016 |
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11089/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.
У Х В А Л А
Іменем України
18 лютого 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.
за участю: секретаря судового засідання Хмарської К.І.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника третьої особи (ГУР МОУ) Кобилянського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління розвідки Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури України, треті особи - Головне управління розвідки Міністерства оборони України, Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправним і скасування наказу,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства культури України, треті особи - Головне управління розвідки Міністерства оборони України (далі за текстом - ГУР МУЮ), Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, в якому (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) просив: визнати протиправним та скасувати пункт третій Додатку 13 до наказу Міністерства культури України від 04.07.2013 №604 "Про затвердження науково-проектної документації "План організації території Національного Києво-Печерського історико культурного заповідника" та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України", що стосується визнання Будинку дачного нащадка старовинного козацького роду ОСОБА_3 таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що рішення відповідача в оскаржуваній частині прийняте із порушенням порядку вилучення об'єктів культурної спадщини із Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а тому підлягає скасуванню.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року позов задоволено.
На зазначене рішення суду першої інстанції третьою особою - МУР ГУЮ подано апеляційну скаргу, у якій апелянт, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача.
У судове засідання з'явився представник третьої особи, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
Позивач та її представник у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні.
Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника позивача, представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища Київської міської державної адміністрації наказом від 02.04.1998 №15 затвердило перелік нововиявлених пам'яток архітектури по місту Києву, згідно з п. 40 якого до переліку нововиявлених пам'яток архітектури 1997 року входять споруди дачного району Святошин, за адресою: АДРЕСА_1.
У зв'язку із цим Міністерство культури та туризму України наказом від 24.09.2008 №1001/0/16-08 занесло до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення об'єкт культурної спадщини у місті Києві, а саме (пункт 5 Додатку №1) Дачний будинок ОСОБА_3., нащадка старовинного козацького роду поч. XX століття, за адресою: АДРЕСА_1 та присвоїло об'єкту охоронний номер НОМЕР_1.
05.06.2013 Київська міська організація Українського товариства охорони пам'яток історії та культури звернулась до Міністерства культури України з листом №25/8, у якому, посилаючись на те, що технічний стан вказаної будівлі свідчить про фізичний знос на 81 % та що будівля є розібрана, просила розглянути це питання на засіданні Експертної комісії Міністерства культури.
11.06.2013 за результатами засідання Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 11.06.2013 №3/13, відповідно до п. 11.2 якого об'єкти культурної спадщини згідно з таблицею №13 не відповідають пунктам 11, 10 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760 (далі - Порядок №1760). Об'єкти визнати такими, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Зокрема, серед об'єктів культурної спадщини міста Києва, які не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України названо і Будинок дачний, нащадка старовинного козацького роду ОСОБА_3., за адресою: АДРЕСА_1 (п. 8 Таблиці №13).
04.07.2013 Міністерством культури України прийнято Наказ №604 Про затвердження науково-проектної документації "План організації території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника" та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відповідно до п. 4 Наказу № 604 вирішено визнати такими, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України у зв'язку з невідповідністю критеріям, визначеним Порядком визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760, об'єкти культурної спадщини у місті Києві згідно з переліком, викладеним у додатку №13.
Пунктом 3 Додатку 13 до названого Наказу Будинок дачний нащадка старовинного козацького роду ОСОБА_3 поч. XX століття, за адресою: АДРЕСА_1, який є об'єктом культурної спадщини у місті Києві, визнаний таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, у зв'язку з невідповідністю критеріям, визначених Порядком визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760.
Приймаючи рішення про задоволення вимог позивача, суд першої інстанції вказав, що відповідачем порушено процедуру виключення об'єкту культурної спадщини з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, оскільки на час прийняття спірного рішення Дачний будинок ОСОБА_3., вже був занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, тому його виключення можливе виключно з підстав визначених статтею 15 Закону України "Про охорону культурної спадщини", проте відповідачем не надано доказів існування наказу про виключення даного об'єкта з Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи з урахуванням висновків суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду виходить з такого.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 N 1805-III, Порядком визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. N 1760, Методичними рекомендаціями, затвердженими наказом Міністерства культури і туризму України від 02.11.2009р. N 956/0/16-09.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону культурної спадщини», об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.
Згідно з п. «б» ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону культурної спадщини», занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Основні принципи, на підставі яких визначається предмет охорони нерухомих об'єктів археологічної спадщини для здійснення заходів щодо їх державного обліку, охорони, використання та реставрації встановлюються Методичними рекомендаціями, затвердженими наказом Міністерства культури і туризму України від 02.11.2009р. N 956/0/16-09.
Відповідно до п.2.2 додатку 2 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Міністерства культури і туризму України від 02.11.2009р. N 956/0/16-09, предметом охорони об'єкта культурної спадщини як пам'ятки історії є матеріальне втілення історичної пам'яті про важливі історичні події або процеси, етапи розвитку історії та культури нації, суспільні явища, життя та діяльність відомих осіб. Історична пам'ять - сукупність знань та уявлень, що є невід'ємною частиною культури, які через традиції, усні, писемні джерела та матеріальні об'єкти фіксуються в суспільній свідомості та дозволяють зберігати, відтворювати, інтерпретувати інформацію про минулі історичні події, життя та діяльність відомих осіб.
Згідно з п.1 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760 (далі за текстом - Порядок № 1760) об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - щодо об'єктів місцевого значення.
На кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається (п.2).
Облікова документація на об'єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об'єкта (п.3).
В матеріалах справи міститься облікова картка об'єкта культурної спадщини - Будинку дачного нащадка старовинного козацького роду ОСОБА_3 поч. XX століття, до якої додано фотознімок загального вигляду будинку.
Пунктом 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. №1760, встановлено, що об'єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв:
вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону;
пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону;
є творами відомих архітекторів або інших митців;
є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.
Критерій автентичності означає, що пам'ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі (п.10 Порядку).
Відповідно до п. 12 та 13 Порядку № 1760 відповідність кожного об'єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об'єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п'ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії.
Склад експертної комісії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. До складу ради входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності.
Експертна комісія готує у п'ятиденний термін висновок щодо об'єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Зазначений висновок є підставою для занесення пам'ятки до Реєстру.
Із системного аналізу вказаних положень, на думку колегії суддів, логічним є висновок, що вирішення питання про визнання об'єкта таким, що підлягає або визнання його таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, підлягає вирішенню лише до моменту включення такого об'єкта до названого Реєстру, виходячи з оцінки відповідності або невідповідності об'єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку № 1760.
Після того ж як об'єкт культурної спадщини вже внесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки, у силу ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
При цьому вилучення пам'ятки з Реєстру здійснюється лише за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений ст. 15 Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема у разі: якщо пам'ятку зруйновано; якщо пам'ятка археології, що не виявлена в наземних обсягових формах, досліджена на всій площі і по всій глибині культурного шару і при цьому не виявлено об'єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню; якщо пам'ятка втратила предмет охорони.
Виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів відзначає, що у межах спірних правовідносин рішення про вилучення пам'ятки з Реєстру не приймалося, відповідачем не встановлювалося існування підстав закріплених статтею 15 Закону України «Про охорону культурної спадщини» для прийняття такого рішення.
Натомість предметом оскарження у спорі наразі є рішення відповідача, яким Будинок дачний нащадка старовинного козацького роду ОСОБА_3 поч. XX століття, за адресою: АДРЕСА_1,визнаний таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, у зв'язку з невідповідністю критеріям, визначених Порядком №1760.
З цього приводу, судом першої інстанції правильно встановлено, що Будинок дачний нащадка старовинного козацького роду ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 пунктом 3 додатку 13 наказу Міністерства культури України від 24.09.2008 року № 1001/0/16-08. визнано таким, що підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення об'єкти культурної спадщини м. Києва.
На час прийняття спірного рішення вказаний Наказ щодо занесення об'єкта до Реєстру був чинним, будь-які докази втрати ним чинності у матеріалах справи відсутні, учасниками процесу таких доказів суду першої та апеляційної інстанцій не надано, відповідно, оскільки обставин щодо прийняття рішень про вилучення об'єкта з Реєстру не приймалося, такий об'єкт на момент винесення спірного рішення був включений до Реєстру, мав статус пам'ятки та знаходився під охороною.
Згідно з п. 2 Положення про Міністерство культури України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 388/2011, Мінкультури України у своїй діяльності керуєтьсяКонституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У підпункті 58 п. 4 вказаного Положення Мінкультури України відповідно до покладених на нього завдань веде, забезпечує публікацію Державного реєстру нерухомих пам'яток України, заносить об'єкти культурної спадщини місцевого значення, вносить зміни щодо пам'яток місцевого значення до нього, подає Кабінету Міністрів України пропозиції про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення.
За наведених фактичних обставин та нормативного регулювання колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про незаконність прийнятого відповідачем спірного рішення, виходячи з того, що чинним на момент його прийняття законодавством не передбачено можливості прийняття Міністерством культури України рішення про те, що об'єкт не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України після прийняття рішення про його занесення до такого Реєстру.
Вилучення ж пам'ятки з Реєстру можливе лише шляхом прийняття рішення про це і лише за наявності будь-якої з підстав, визначених статтею 15 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Таким чином, на думку апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача, є правильним.
Скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що включення будинку до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури України від 24.09.2008 № 1001/0/16-08 здійснено незаконно.
Проте колегія суддів такі доводи відхиляє, позаяк законність прийняття вказаного наказу про включення названого будинку до Державного реєстру нерухомих пам'яток України знаходиться поза межами предмета доказування у даній справі, оскільки даний наказ не є наразі предметом оскарження.
Поряд із цим, доказів втрати чинності Наказом від 24.09.2008 № 1001/0/16-08 на час вирішення спору, апелянтом суду не надано, відповідно, судом таких обставин не встановлено.
Також апеляційний суд не приймає до уваги посилання апелянта на пропуск позивачем встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до суду із даним позовом.
Зокрема судом першої інстанції надавалася правова оцінка цим доводам третьої особи.
Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2015 відмовлено у задоволенні клопотання ГУР МО України про залишення позову без розгляду. Поряд із цим, у судовому засіданні 06.08.2015 було установлено, що про порушення своїх прав позивач дізналася 08.01.2015 (т 1 а.с. 49 звор., 75-78, 91-94).
Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на те, що визнання будинку таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не порушує права, свободи та законні інтереси позивача.
Відповідно до статті 54 Основного Закону України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Згідно зі ст. 6 Кодексу КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Враховуючи, ту обставину що наказом Міністерства культури України від 24.09.2008 № 1001/0/16-08 зазначений об'єкт був включений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, позивач, як громадянин України, не позбавлений права відстоювати власні соціально-культурні права, гарантовані Конституцією та законами України, якщо вважає, що їх порушено в тому числі рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Крім того, позивач зазначає про її родинні зв'язки із ОСОБА_3 - нащадком старовинного козацького роду, на підтвердження чого надала суду копії архівної довідки № М-1471 від 18.09.1997 року та архівної довідки № М-1472 від 17.09.1997 року, копії паспорта та свідоцтва про народження Позивача, а також історичні дослідження роду ОСОБА_3.
Відповідачем жодного доказу на спростування позиції позивача з цього приводу не надано.
Щодо тверджень апелянта про необхідність залучення третьою особою ТОВ «Інвест-Будресурс», то апелянтом не було надано жодних доказів на підтвердження того, що рішення у даній справі впливатиме на права чи обов'язки названого суб'єкта господарювання, також не зазначено яким саме чином і у зв'язку із чим воно повинно мати юридичну значимість для ТОВ «Інвест-Будресурс», тому такі доводи, судова колегія оцінює критично.
За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача є правильним, а прийняте ним рішення - законним і обґрунтованим, при цьому апеляційний суд враховує, що доводи апелянта про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л И В
Апеляційну скаргу Головного управління розвідки Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури України, треті особи - Головне управління розвідки Міністерства оборони України, Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправним і скасування наказу - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов
Повний текст ухвали виготовлено 23 лютого 2016 року
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.
Немає коментарів:
Дописати коментар